Григір Тютюнник

Читати — найдешевше і найкорисніше задоволення на Землі.

Життя справді складне, і єдиний у нього підручник — досвід.

…ми спізналися лише очима, обізвалися одне до одного душами. Чи, може, така вона і є — любов, що промовляє в німій розмові очей, душ, живе в отій прекрасній миті, яку не можна зупинить?...

… важливо за всяких обставин залишатися із відкритими душами - тільки тоді ми не оглухнемо серцями, тільки тоді повною мірою відчуємо Людину в собі й в інших.

Люди! Схаменіться. Адже ви добровільно, щодня, щомиті відмовляєтесь від насолоди життям, таким коротким. Ви більше дієте, ніж думаєте. Більше знаєте, ніж відчуваєте. Бо вам — ніколи!

…обмежені люди прагнуть себе якось возвеличити, щоб хоч у дрібницях стати вищими за інших. Сама по собі людина рідко возвеличує себе, бо для цього потрібні певні зусилля. Це роблять обставини, в які вона потрапляє, обʼєктивний момент.

…як легко дається людині щастя, якщо вона не вигадує його сама собі, не пнеться до нього з останніх сил, а ласує ним вільно, як повітрям і водою.

Раніше я думав, що борюся, як бореться кожна людина за те, ким вона хоче бути і як хоче жити. Тепер збагнув, що тільки борсався в ятерині дрібниць та принижувався. І в імʼя чого! Щоб подвоювати й потроювати ту ж таки помилку…

Передвечірня далина, весняне червоноводдя на луках та прощальні гуки сонячної заграви, що поволі стихають, завжди будять у мені щось святе, і тоді я розумію і люблю язичників, їхню релігію, таку просту і близьку людській душі.

…я раптом побачив себе збоку, чужими очима, - напевно, так бачить себе актор у фільмі, де він грає: кожен свій крок, слово, вчинок - і гостро, як біль, відчув, що став не самим собою, а кимось іншим і що ця роль мені важка.