Павло Тичина

Я ваші очі пам'ятаю, як музику, як спів.

Не той ворог страшний, що б’є, а той, що знищує душу.

Наша мова як чарівна пісня, що вміщає в собі і палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня – це найдобірніша, найвиразніша мова.

Ненавиджу темне життєве болото. Я в душу таємне ловлю сонцезлото.

Де грози падають - там райдуги встають.

Щоб жить - ні в кого права не питаюсь, щоб жить - я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.