РЕЙТИНГ

Тут, в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша.

Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі. Спинилось все на світі, навіть час.

У кожнім слові безодня простору.

Україна, яку ненавидів, - була Україна розбійників, перевертнів, похилених рабів. Україна, яку любив, - була Україна пів-людей, пів-богів, героїв, - які могли протиставлятися львищам, людоїдам, новітнім Неронам; мали силу розкувати закутих людей. З вогнем у серці, які не боялися й пекла, бо "вогонь запеклих не пече". Тих, що кували кайдани, - проклинав. Тих, що їх несли покірно, - жалів. А тих, що їх рвали, любив!

У людській душі так багато прекрасного, що треба, не сормлячись, відкривати її.

Усе тут підлягало виміну, тільки не книжки. Ніякий штукар не виносив сюди цих рушіїв культури, бо й за цілий університет не дістав би картоплини. На базарному полі людський розум зазнав смертельної поразки від вікового свого перебійника - людського шлунка.

Хто проти диктатури – встаньте!

Царство Боже всередині нас.

Цей штучно створений голод забрав колосальні жертви від народу, що нічого не хотів, крім свободи й незалежності.

Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю - дуже скучив.