Тварини й рослини · Українці
Їжак із великоднього поросяти
Чоловік на Великдень зайшов у таємничу хату в гаю, а посвячене порося тим часом утекло — і обернулося першим їжаком
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
На Великдень ніс чоловік із церкви паску й порося. Його хата була за селом, на хуторі, і йти треба було гаєм, а в тому гаю стояла хата. Бачить чоловік — у ній світиться. Поставив він ношу й зайшов, а там розкладено всякого краму, і він не знав, за що й узятися. Думав-думав і взяв ножа. Виходить — у скриньці тільки паска, а порося де й ділося.
Приходить додому, а жінка вже сидить за столом, чекає розговлятися. «Ти тут сидиш, а порося зі скриньки втекло». — «Так, видно, он воно прибігло: я бачила, як щось бігло в хлів». Пішли вони в хлів, а там сидить їжак. Так, видно, те порося, що ніс чоловік із церкви, було заколдоване — стало їжаком, і відтоді пішли їжаки.
Записала М. С. Чудновська 1898 р. в селі Виблі Чернігівського повіту від Петра Муцького.
Інші пояснення42
Джерело
1900 Борис Грінченко. Из уст народа: малорусские рассказы, сказки и пр., № 20, с. 15. У Полудне →