Тварини й рослини · Українці
«Якби не терлич та не тоя»: дівчина, яку чорт не зміг забрати
Мати прикрашає доньку квітами терличу й тої, і чорт-залицяльник не може до неї приступити, доки не заспівають півні
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
У дівчину закохався чорт. Він довго ходив до неї в людській подобі й нарешті надумав забрати її зовсім. Мати, споряджаючи доньку в дорогу, прибрала їй голову квітами терличу й тої. Коли прийшов чорт, він не міг приступити до дівчини й став просити, щоб вона скинула квіти. Дівчина не розуміла, чого він хоче, і почала скидати з себе всі інші речі, аж так протягла час, поки заспівали півні. Тоді чорт сказав: «Якби не терлич та не тоя, була б дівчина моя», — і вмить зник. Тому ці зілля святять у церкві й кладуть у колиски малим дітям. На Литинщині розповідали інакше: на Купала над дівчатами пролетів чорт і крикнув: «Гоя, тоя, всяка дівка моя!» Одна дівчина мала в голові квіти тої, і згодом у лісі чорт у подобі гарного парубка вмовляв її: «Скинь, дівко, тою, будеш моєю». Вона послухала, і чорт нею заволодів.
Записано в Грубешівському, Проскурівському й Литинському повітах (експедиція П. Чубинського).
Дійові особи1
Інші пояснення42
Джерело
1872 Павло Чубинський. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. Т. 1, вып. 1: Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство, Т. 1, вип. 1, с. 80. Скан ↗