Тварини й рослини · Українці
Гадючий вирій і дівчина, що лизнула камінь
Гадюки зимують у своєму вирії під землею, лижучи сірий камінь; дівчина, що туди провалилася, перезимувала з ними
Записаний етнографами XIX–XX ст. з живої народної традиції.
Гадюки зʼявляються навесні, коли, кажуть, «земля руха», а зникають на Хреста (Здвиження): «після Хреста вже їх не побачиш». У вирій пускають лише безвинних, що за літо нікого не вкусили. Тому гадюка, побачивши людину, тікає, а коли на неї наступлять, кусає не одразу: першого разу — «він не бачить», другого — «він жартує», а третього — «він дратує», і тоді вже кусає.
Гадючий вирій — окремий від пташиного: пташиний десь на теплих водах, за пущами, а гадючий — у Руській землі. Розповідали, що одна дівчина пішла в ліс і провалилася в той вирій. Гадюки засичали, а вона засичала на них — і вони всі замовкли. Там лежить сірий камінь, і кожна гадюка, підходячи, лиже його. Найстарша гадюка вилася біля дівчини й кланялася, показуючи, щоб і вона лизнула. Девʼять днів дівчина кріпилася, а тоді лизнула — і зразу наче одужала, і їсти не хотілося. Коли прийшла пора вилазити, найстарша гадюка стала дугою, дівчина вибралася по ній нагору — але недовго потім прожила.
Записав Іван Манжура в Олександрівському повіті.
На Гуцульщині (Шухевич, Huculszczyzna, т. 3, 1902, с. 290–291) кажуть, що на Здвиження всі гадюки сходяться до одного найстаршого вужа. То ангел, посланий від Бога, що цього дня обертається на змію, і він веде їх зимувати до «головиць», теплих криниць.
Інші пояснення42
Українці Бджола, що просила смерті для вкушених Бджола просила, щоб умирав кожен, кого вона вжалить; Бог відповів: «Краще вмирай ти сама» Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Блохи й воші: робота для баби, що нудьгувала в неділю Баба просила в Бога роботи на неділю — він кинув жменю пороху, і стали блохи, а потім жменю попелу на голову — і стали воші Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Бог і вовк: чому земля перестала хитатися Щойно вовк кидався на вівцю, земля хиталася, і він не міг упіймати жодної, аж поки Бог сам не впіймав йому першу Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Братки: брат і сестра, що стали квіткою Брат і сестра довго мандрували, не впізнали одне одного й побралися, а дізнавшись правду, стали квіткою з синім і жовтим цвітом Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Васильок, що вказав, де захований хрест Цариця Олена довго шукала Христів хрест, аж у одному місці запахло васильком. Там і викопали хрест, тому на Воздвиження святять васильки Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Вовк, що хотів бути апостолом Вовк постить із Петром і Павлом три дні, а на четвертий з'їдає гуску — «бо на апостола сичала» Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Гадюча юшка: як наймит почув мову трав і волів Чумак свистом скликає гадюк і варить із них куліш; наймит вишкрібає ложку з казанка й чує, як говорять трави й воли Народні вірування Нечуй-Левицький, 1876 Українці Градова криниця Чоловік узявся чистити давню криничку в яру — і впав великий град; відтоді вона зветься градовою Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Десна бере утопленика: як ріка скресає й «гуляє» Десна замерзає й скресає лише тоді, коли візьме утопленика. На скресання їй кидають хліб-сіль, а повна ріка дванадцять разів «гуляє» Народні вірування Грінченко, 1895 Українці Дятел, що рубав дрова в неділю Чоловік рубав дрова і в свято, і в неділю, тож Бог звелів йому рубати носом дуба до віку вічного Народні вірування Грінченко, 1900 Українці Жаби, що підказали Давидові кінець псалтиря Цар Давид не знає, як закінчити псалтир, лає жаб за кумкання, а вони відповідають: «Всяке дихання хай хвалить Господа!» Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Заєць, що хотів утопитися Заєць, наймолодший у страху, вирішив утопитися, але біля болота злякалася його жаба, і він передумав Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Звідки взявся кріт: син, що озвався з-під землі Щоб відсудити чуже поле, батько сховав сина в яму відповісти «моє!» — і Бог звелів йому навіки рити землю кротом Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Звідки взялася осика Дівчина вбила своє немовля, щоб уникнути поголосу, — і стала осикою, що тремтить від сорому за найменшого вітру Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Звідки ліс: проклятий змій пішов під землею Колись лісу не було, росла сама трава. Проклятий Богом змій поповз під землею, і всюди, де він пройшов, виріс ліс Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Звідки павич: чорт і чортиця, що не встигли до півнів Чортиця всього чорта обтикала квітами, а він устиг устромити їй лише одну квітку, і тут заспівали півні Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Зима й літо сходяться на Стрітення Зима в семи кожухах і літо в одній сорочці сперечаються, хто з них потрібніший, а на Стрітення зустрічаються й борються Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Зозуля — жінка вужа Дівчина вийшла за вужа, що заліз у її одяг, а не схотівши поїхати до його роду, стала птахом, що кличе «куку» Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Їжак із великоднього поросяти Чоловік на Великдень зайшов у таємничу хату в гаю, а посвячене порося тим часом утекло — і обернулося першим їжаком Народні вірування Грінченко, 1900 Українці Камені-Богатирі: двобій через Дніпро Два богатирі змагаються за край, кидаючи брили через Дніпро; на камені лівого й досі видно сліди долонь Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Ключі світу: як святі передають пори року Петро й Павло віддають ключі світу Дмитрові, той — сивобородому Миколі, що сіє зиму, а Юрій її «тратить» Народні вірування Шухевич, 1902 Українці Комарі — Петрові вівці Комарі просили, щоб їхні кістки валялися світом і чумаки ламали об них осі, та не схотіли прийти до Бога на Різдво Народні вірування Грінченко, 1895 Українці Кумина долина: озеро на місці гріха Біля Борисполя кум і кума згрішили дорогою на хрестини, і на тому місці постало озеро, де досі плаває пара диких качок Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Ластівки з чоловіка й жінки Чоловік порізав руки до крові, жінка кинулася до нього, він узяв її під бороду — «ластівко моя» — і обоє полетіли ластівками Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Лелека з чоловіка, що розвʼязав мішок із гадами Бог дав чоловікові мішок із гадами кинути в море, той заглянув усередину — і тепер лелекою збирає гадів по світу Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Лісун годує вовків: окраєць, що не з'їдається Напередодні Юрія бідняк на дубі бачив, як Лісун роздає вовкам окрайці; йому дістався окраєць, що не з'їдається, а заздрісному братові — вовк Народні вірування Грінченко, 1900 Українці Овес і кукіль: як чорт забув своє слово Чорт запізнився на поділ світу й випросив у Бога овес, але чоловік налякав його в борозні, і той розписався на кукіль Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Святий Миколай віддає вовкам вдовину корову Нічний старичок годує вовків кіньми подорожнього й посилає їх по корову вдови, що випасала худобу на чужих травах Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Святий Симеон і горобці Бог посилає святого Симеона з дерев'яною мірою збирати горобців: що понад міру, те летить у світ, а решту святий забирає Народні вірування Шухевич, 1902 Українці Собака, кіт і Божа розписка Собака дістала від Бога розписку, що хазяїн має годувати її тим, що їсть сам, і віддала котові берегти, а той спалив її в печі Народні вірування Грінченко, 1895 Українці Тютюн із чортової порохні Скинутий з неба чорт настромився на суховерхий дуб і висів, доки не почав сипатися порохнею, — з неї й виріс тютюн Народні вірування Грінченко, 1895 Українці Цвіт папороті: всевідання на одну купальську мить Папороть цвіте лише мить опівночі на Купала під чортячою вартою. Цвіт дає всевідання, та втратити його можна разом зі старим постолом Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Черепаха з курки, схованої від матері Дочка сховала від матері печену курку між двома мисками — і курка стала черепахою з панцирем згори й знизу Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Чому зима безсніжна: немовля, що попросило їсти Новонароджене дитя на хрестинах закричало «їсти хочу!»; йому дали снігу, а не хліба — тому кілька років не буде снігу Народні вірування Грінченко, 1900 Українці Чому каня кличе дощу Каня не схотіла чистити Божу криницю, щоб не забруднити жовті черевички, — і тепер може пити лише дощову воду Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Чому лис і яструб хапають курей Перші люди пообіцяли лисові й яструбові свійську птицю, якщо ті спитають у Бога дозволу жити парами, — а потім не заплатили Народні вірування Гнатюк, 1902 Українці Чому чорт без п'ят: Бог нацькував його ж собаками Чорт зліпив із глини вовків, собак і всю дичину й цькує ними Бога, але звірі кидаються на самого чорта й відкушують йому п'яти Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Що кажуть воли під Новий рік Скупий господар ховається в яслах підслухати волів і чує, що завтра вони повезуть його на цвинтар Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Юрій на білому коні роздає вовкам вечерю Чоловік на дубі підглядає, як святий Юрій призначає кожному вовкові поживу, а старому кривому віддає його самого Народні вірування Чубинський, 1872 Українці Як королик став птахом-королем Бог обіцяв зробити королем того птаха, що злетить найвище. Найменша пташка сховалася орлові на хвіст і злетіла вище за нього Народні вірування Драгоманов, 1876 Українці Яструб і ворона: «пан, пан» — «кат, кат» Ворона висиділа яструбове яйце й хвалила пташеня «пан, пан», а голодний вигодуванець накинувся на неї, і вона закричала «кат, кат» Народні вірування Чубинський, 1872 Українці «Якби не терлич та не тоя»: дівчина, яку чорт не зміг забрати Мати прикрашає доньку квітами терличу й тої, і чорт-залицяльник не може до неї приступити, доки не заспівають півні Народні вірування Чубинський, 1872
Джерело
1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы, № 32, с. 11. Скан ↗