Чому місяць росте й умирає: Каїнів гріх і заслінка святого Юрія

ННа Волині й Поділлі місяць уявляли чоловіком, меншим братом сонця, якого Бог створив разом із ним; у загадці він — «золота діжа». Темні плями на ньому — то Каїн і Авель, Адамові сини: вони посварилися, коли разом брали сіно чи на тоці батька, і Каїн проколов Авеля вилами. Бог намалював їх на місяці, щоб усі люди бачили; звідси приказка «брат брата на вилах держить». За іншим записом із Новоград-Волинського повіту, вбивцю після Божого суду не прийняла ні земля, ні вода, ні жодне інше місце, крім місяця, — і за те, що місяць без Божої волі прихистив Каїна, він носить на обличчі відбиток його гріха.

Тим і пояснювали зміну місяця. На Поділлі казали: за те, що на місяці зображено вбивство, Бог присудив йому щомісяця народжуватися, рости й умирати; по смерті місяць сходить у пекло, там його переплавляють і очищають, і він народжується знову. В Ушицькому повіті розповідали інакше: на місяці є заслінка, якою відає святий Юрій, — він то опускає, то піднімає її, і так стаються четверті: «новий місяць, перша кватира, друга кватира (підповня) й старий місяць».

Молодий місяць звали «молодиком» чи «новаком», повний — «підповнею» чи «повнею», а спадний — «старим» або «гнилою кватирою». Народженого на молодика вважали довіку моложавим, а на спадку — похмурим; у гнилу кватиру не рубали дерева, бо попсує шашіль, і не квасили борщу. Новому місяцеві кланялися й просили в Бога щастя та здоров'я.