Легенди
Леся Українка · 1900 (Товаришцї Л. Старицькій-Черняхівській.)
У лєґендах стародавнїхсправедливости немає,все там річ іде про жертвита крівавії подїї.
В тих лєґендах ми читаєм,як дитяча кров рожеварани гоїла на тїлїжебрака, старого дїда.
Як раз дївчина убогахрестоносця вратувалавід прокази сараценів,свого серця кров віддавши.
Як людей лихії чарив мертвий камінь обертали,але кров невинна зновуоживляла те каміння.
Ті лєґенди червонїють,наче пишна багряниця,наче пурпур благородний,від крови людей невинних.
Та горить у мене серце,коли я їх пригадаю, —проти сих лєґенд червонихбілий сьвіт блїдим здаєть ся.
Видання 1902 року
Текст за виданням: Відгуки, Чернівці: Накладом Николая Грабчука, 1902. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.