Епілог

Чи сумно вас, чи радісно читатьоповідання про велику драму?То хочеть ся над вами заридать,то засьпівать з раптового нестяму.

То був якийсь блискучий карнавал,червона орґія буяла на просторі,здавалось, налетїв девятий валі прокотив ся бурею по морі.

Девятий грізний вал! У глубинїякісь печери позїхали чорні,та високо здіймались гребінїі тремтячи огнем, здавались необорні.

Плавким багаттям вал на гору наступав,гора стояла твердо, міцно, стало,холодна та нїма. Розбив ся вал,утихла буря — більш валів не стало.

Зоставсь на дрібних хвилях марний шум,та дрібні камінцї безсило торохтїли.Нещасні камінцї! той побережний тлумнї море, нї гора приймати не хотїли.

Девятий вал… Чи тож була вода,що марне так розбила ся об кручу?Тож сіль землї, тож сила молодаішла на смерть, на згубу неминучу.

Лягала молодь у труну живаз одважним усьміхом, немов байдужа.Отак індийська молода вдоваіде вмирати на кострищі мужа,

з вином в руцї, весела та хмільнаіде обнять в огнї дружину любу.Хто знає, чи любов, чи просто чад винаведе її на огнище до шлюбу?

О, то було огнистеє вино,те, що спянило молодь героїчну!По жилах розливало ся воно,палило кров, до хмелю непривичну,

правдиве „пяне-чоло“ з буйних мрій,сьвятої віри, молодого палу, —та хто-б не кинув ся від нього в бійз широким розмахом збунтованого валу?

Чи сльози, чи квітки від нас належать вам,підкошені в розцьвітї сил герої?Колиб то так судило ся і намспалити молодість і полягти при зброї!

Не те судилось нам. Найкращі днїсвоєї провесни ми зострівали сумом;тодї як-раз погасли всї вогнїі вкрилось темне море сивим шумом;

порікування дрібних камінцївнаводило оспалість і досаду;минув час орґій, не було вінцїві на вино не стало винограду;

старі мечі поржавіли, — новихще не скували молодії руки;були поховані всї мертві, а в живихне бойової вчились ми науки;

стих карнавал, а тії що пили,для нас покинули важке похмілля —ми, лицарі без спадку, не моглитак бучно справити собі весїлля…

О, ви, що полягли в таку смутну весну,як вдарили недосьвіти-морози, —нащадки не складуть вінцїв вам на труну,вам не квітки пристали, тілько сльози!