Єврейські мелодії

I.

Як Ізраель діставсь ворогам у полон,то рабом своїм бранця зробив Вавилон.

І, схиливши чоло, подоланні борцїпереможцям своїм будували дворцї.

Тії руки, що храм боронили колись,до чужої роботи з одчаю взялись;

тая сила, що марна була на війнї,будувала підвалини й мури міцні.

Все здалось до роботи: перевесло й шнур,плуг, сокира й лопата виводили мур,

всяк, хто мав який знаряд, мав працю собі,тілько арфу сьпівець почепив на вербі.

II.

Єреміє, зловісний пророче в залїзнім ярмі!

Певне серце Господь тобі дав із твердого кришталю:

ти провидїв, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, —

як-же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

Як ти міг дочекатись, чи справдить ся слово твоє?

Роєм стріли ворожі на божеє місто летїли, —

певне чарами ти гартував тодї серце своє,

що на ньому ламали ся навіть ворожії стріли!

По війнї ти на звалищах міста лишив ся одині палкі твої сльози точили холодне каміння,і луна розлягалась така серед смутних руїн,аж найдальші нащадки почули твоє голосїння.

Єреміє! ти, вічная туго, тебе не збагну:

як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

Бо джерело гаряче і скелю зрива кремяну.

Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю!