РЕЙТИНГ

Людина — це передусім горда тварина. Вона не любить, щоб мотиви її вчинків були оголені, вона лається, кусається, коли їх пробуєш оголити. Я скажу тільки, що немає в людині нічого, ще не зводилося б до її гордості й голоду...

Люди прогнали зі свяченої домівки свого мозку духа й посадили на його місце ненажерливого божка на імʼя: баланс. Людська думка обернулася в число, серце у грошеву калитку, чуття в ніж, який ограблює та вбиває брата для низької наживи й жадоби окайданити йому тіло й душу. Земля стала склепом хліба, банком, складом машин, конторою, косарнею люпанаром, де прокидаються змисли, що роблять колишніх дітей природи холоднокровно жорстокими лиманами. Куди ми йдем?

Люди часто говорять: «Я вас кохаю» тоді, як треба казати: «Я вас хочу». Причім дуже часто на місце цього «вас» у другій формулі можна підставляти багатьох... Отже, перш ніж сказати комусь: «Я вас кохаю», — людина мусить добре вивірити ці визначення «вас» і «кохаю».

Люди часто скаржаться на несприятливі обставини, труднощі. Але ж саме життя і є подоланням труднощів!

Людські почуття злиденні й недосконалі, бо людство воліло вдосконалювати техніку мистецтва і нехтувало з того, щоб удоскналити бажання. Людство призвичаїлося цінити культурні цінності, що виростали з нездійснених бажань, замість того, щоб культивувати бажання як культурні цінності. Цивілізоване людство культурне у своїх мистецтвах, але воно лишилося варварським у своїх почуттях і бажаннях.

Люся! Я вже встиг солідно скучити за тобою. Всі дівчата в темно-голубих пальтах здалеку чомусь дуже похожі на тебе, а зблизька - ні. Жаль. Люблю тебе дико. Ніколи ніхто так ще не морочив мені голови. На папері цілуватися не дуже смачно, але я цілую мою маленьку Люсю мільйон разів. Губи не заболять — не бійся. Напиши пару рядків... Жду.

Масти душу свою веселощами і втішай серце своє, а печаль далеко відкинеш від себе. Відтак швидко не постарієш.

Мені дарма, чи Бог один на небі, чи три, чи триста, хоч і міріади. За жодного не хочу помирать: ні за царя в незнаному Едемі, ні за тиранів на горі Олімпі, нікому з них не буду я рабом, доволі з мене рабства на сім світі!

Мені приємно слухати себе самого, власні свої, побіжно висловлювані думки. В словах своїх, виголошуваних тільки для того, щоб бавитись, щоб тішити себе самого, я одкриваю для себе істини, на які я натрапляю несподівано і які тим часом нікого ні до чого не зобовʼязують.

Мертвий город. Хочеться вийти на найвище місце і скрикнуть дзвінким голосом, і слово здійнять угору і бризнуть ним, як водою живою, і чайкою злетіть над німим, глухим, завмерлим людом, і жайворонком розсипать із небес разки любові, і блискавкою підпалить стіни, що розділяють людей, і в тузі розлиться, розвиться в вишині...