РЕЙТИНГ

Мова росте елементарно, разом з душею народу.

…мова сьогодні до того, кого захопив неспокій і хто шукає свого саду не у речах матерʼяльних, а в іншому, чого прагне неупокорена душа. Такі на цій землі волею Божою теж навіщось творяться, і їхнє покликання - жити і дороги, наче їжу, через себе перепускати.

Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.

Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.

Мовчки підняв він у збентеженні свої тремтячі руки до небесної порожнечі, куди тисячі літ марно линули духовні сили народу як молитви, сподівання і зітхання.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

…може ж так статися, що споживацтво знищить спочатку людську особистість — тоді більш нічого тим, хто розділяє і володарює, не треба: знеособлений народ — уже не народ. Тому треба напружувати свої духовні сили.

Можливо, що наступні покоління знов культивуватимуть почуття й чоловіки знов говоритимуть жінкам про свої почуття до них й жінки будуть щасливі, слухаючи чутливі й сантиментальні слова. Але можливо, що ці покоління, які прийдуть, житимуть в світі суцільних негацій, житимуть в жадному світі.

Можна жить, а можна існувати, можна думать - можна повторять, та не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не горять!

Можна усе брати серйозно, можна й над усім глузувати, — як хто собі схоче. Можна самі серйозні ідеї зробити смішними, але це не буде велика честь для людського розуму.