Роман Іваничук

Що маєш ти таке в душі, чому повірити можна? І я відповім: маю любов. Я знайшов її. Чуєте, маю любов і вона не дасть мені бути слабким. Бо коли я роздам усі свої маєтки і коли віддам своє тіло на спалення, а любові в серці не маю, то я — ніщо. Хто це сказав? Мабуть, апостол Павло до корінфян. Бо коли я маю дар пророкування, коли можу навіть гори пересувати, то все одно без любові я — ніщо. А в мене є любов. І хай вона тільки моя, тільки для мене, хай грішна й недозволена, — я стану заради неї знову сильним, заради неї не пущу більше страху в свою душу.

Деспотичні держави тим скоріше гинуть, чим скоріше розвивається їх порок - жорстокість.

…коли люди не беруть участі в управлінні державою, то вони починають відчувати лише своє безсилля і тому або вигадують собі ідолів, на яких їм, безсилим, хочеться опертись, або ж покірно приймають привезених.

Якщо народ співає, то живе; якщо живе, то й бореться.

…Достоєвський пройшов усе життя, брязкаючи кайданами, нагадуючи повсякчас людям, що в неволі вони єсть, а Шевченко, повернувшись із заслання, уже не висміював царів, а знищував їх убивчим словом.

Раз пізнавши звабу чесності — може, й випадково — страшно втратити її. Раз пізнавши силу кохання, страшно втратити його. Зрозумівши принади подвигу, страшно втратити їх. Страшно, що відвернуться від тебе діти, забудуть нащадки, оплюють товариші. Страшно, що зневажатимеш себе самого.

…світло завжди народжується в темряві.

…може ж так статися, що споживацтво знищить спочатку людську особистість — тоді більш нічого тим, хто розділяє і володарює, не треба: знеособлений народ — уже не народ. Тому треба напружувати свої духовні сили.

…що може зробити олівець, то й мечеві не завжди під силу…

…страх - не вада однієї людини, а соціальне явище.

…цінність речей залежить від думки, яку ми самі про них склали.

…лицарська дружба між народами буде міцна тільки тоді, коли в основу її ляже взаємоповага і визнання права кожного народу на свій національний скарб...

Четвертий вимір у тобі самому, у центрі твоєї душі, у закладених там принципах, від яких ти не відступаєш, і тільки з її надр можеш піти в безсмертя з доброю або лихою славою.

Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука завдає шкоди.

Я — четвертий вимір. Ти можеш назвати мене глибиною, первнем, сутністю сущого і разом з тим - перспективою, вічністю. До мене треба докопуватися інтуіцією, щоб збагнути смисл свого існування. Тривимірність - це забитий дошками світ, за яким нічого немає. Ти спробував знайти з нього вихід у геометрії, а геометрія — це простір для існування, отже, і саме існування повинно бути багатовимірне, бо навіщо воно тоді, який був би в ньому сенс, якби біологічна, наприклад, тривимірність - народження-життя-смерть — не переходила в духовну категорію, щоб жити вічно в обмежжі Простору і Часу?

Кожна людина дилетант. Тільки різної градації…

…воля облагороджує людей, неволя робить з них покручів…

…талант — це могутня і надзвичайно рідкісна суспільна сила; разом з тим вона вразлива, ніжна і нетривка, а тому вимагає обережного догляду за собою...

Прихований талант рівнозначний бездарності…

Бог є чи його нема? А якщо нема, то хто його місце повинен заступити: надлюдина Раскольников чи покірний Альоша Карамазов, анархіст Прудон чи соціаліст Маркс, революціонер Гарібальді чи конформіст Ламартін, непримиренний Шевченко чи поміркований Костомаров? Це треба збагнути нині - коли статуї почали вимірювати без цоколів, коли валять старих богів із пʼєдесталів і вбивають живих вінценосців.

Людина вигадала сама себе і від того страждає.