Знак цей рунічний завис над народом міцним…

Знак цей рунічний завис над народом міцним, важкостопим,

Всупереч Азії жа́ху і всупереч зручній Европі.

Го́рнами чорними воль розпаляється знак цей,

І все страшніший, величний, огне́нний, палючий

Сходить над краєм, як дивна планета. Навкруг

Юрби сусідів дрижать. Найстрашніше для них: чи він сто́пить,

Чи перетопить в землі цій руду на металь?

І от поволі зростають міста, як хотіння, як гордість,

Поволі тужа́віють села, з містами поєднані міццю,

Тя́жке багатство і послух вбирають цей край.

Ось він зіпнявся у ритмі. Ось ідуть,

і я чую їх кроки.