Байрон
Юрій Липа Свої рядки вогне́нні він кидав,Мов маски, викривлені страшно, у юрбу,І край свій — низькую, вдоволену рабу,Проклявши, опустив в червоності заграв.
І був він скрізь. Його орел шалів,Озло́чуючи неба вечорову сталь,Бо в серці вольному палав бездонний жаль,Молитва до прийдешніх, творчих днів.
Кривависті, яркі його путіПрекрасні женщини убарвили тіла́ми,І чорні пристрасті укрила перед намиЙого амбіція, ридальна в самоті.І він упав.І в темну хвилю сконуНам блиснув меч його, що брязнув об корону.
Видання 1938 року (передрук 1967)
Текст за виданням: Вірую, Львів: Дзвони, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана (Юрій Липа. Поезія. Торонто, 1967).