Київські легенди

1. Про шевця Кожум'яку

Ой і славен КиївТа по всій Україні,Та й на цілий світВід віку і донині,І до кінця літ.

Увесь Київ у татарській неволі,Тільки швець — Кожум'яка на ПодоліШкури мне,Реміння тне,Тяжкую пісню співає.І прийшли до шевця Кожум'яки чесні мужі і жони,І він каже — що скиглите ворони?Шкури мне,Реміння тне,Тяжкую пісню співає.І прийшло до шевця благочестиве попівство.Попівство — каже швець — лінивство.Шкури мне,Реміння тне,Тяжкую пісню співає.І прийшов до шевця сам Володимир-князь:— Князеві від шевця зась. —Шкури мне,Реміння тне,Тяжкую пісню співає.І прийшли до шевця Кожум'яки дрібні діти, —І не міг швець усидіти,Шкури рвав,Булаву брав,Став істиха говорити:— Ой годі вам, діти, лебедіти, —Що над нашим ла́номТільки Київ паном!Ой і славен КиївТа по всій Україні,Та й на цілий світВід віку і дониніІ до кінця літ!

2. Про Святу Софію

Будувало дванадцять лицарів Софію,Що збудують, день мине,Земля проглине,Сміються люди на таку чудасію.

Будувало дванадцять лицарів — ро́ки,А вночі їм Мати СвятаВкладала в устаПісню про храм високий.

Сталось чудо велике одної ночі:Вийшла з землі раноСофія осіяна,Вийшла, засліпила людям очі.