Баляди великої війни

1. Наказ отчизни

Монітор „Ґляттон“ стоїть на рейдіВ порті Дувр,26 морців на моніторі,А кожний — як тур,

В кожному бичача, стара АнгліяЦвіте з лицьПовна дружности, жадоби владиІ криці.

Осінь Вісімнадцятого року,Воєнний порт.Панцерники, амуніції склади, ескадра —Коло хорта хорт.

В порті пожар? Де? На „Ґляттоні“Клубами дим.Перекинеться вогонь, зірве всеЗдмухом одним.

В адміраліції терпкі лиця:— 5 секунд — Вперед —Монітор „Ґляттон“ має бутиТорпед — —

Торпедований. Рик міни і їх немає26-ти.І от — мовчання, страшніше за плачі.Не зідхайте.

І їх не ховають. Просто —На морськім дні.І пропливає ескадраЗ салютом їм.

Так, то Англія пливе залізна,Одно лице, —Воно глянуло на монітор „Ґляттон“ —І він воскрес.

Він є знов і він міцніший. СпокійніМонітора морціІ стоїть, як міць, на рейді і віютьПрапорці.

О, залізне єднання, незміннийДе є наказ,Перед тобою вгинаю коліно йНе разУсі ваші плачі, сентиментальності, жертвиВидаються мені мертві.

2. Привіт отчизни

Як відбити форт Дюамон?Там лягло дванадцять полків.І полк молодих новобранців пішовВ Шістнадцятім році відбить Дюамон.…По келишках руму здається все — сон.(Мій поручнику, алеж то кров!)…І ось, мов танцюристи на дротах,Із нерухомим поглядом, в ґримасахІде блакитний полк у жовтих касках:— За Францію, за Францію — наш шлях!Серед смердячих скирт поляглих тіл(Як близько смерть!), де близько — кожен стріл,Де — мін підойми нежданні,Ідуть.(Як падають ранні, їх зойку не чуть,Тільки руки розкриті без сил!)— За Францію, за Францію — наша путь!(Мій поручнику, де, власне, путь?Це є пекло, ми всі впаде́мо,Он в агонії плаче окремоСам полковник. О, і ти впав!Як проклятий мундур душить почав!Яка розкіш бути собою!)— Хлопці, геть з цього бою!Половина — забитих! Ми ж — люди!Хай буде, що буде,Аби не ця лють!До Франції, до Франції — наша путь!

І ось відхлинули в отчизну.Раптом проти нихШироким перстенем дарунків вогнянихБ'є Франція сама із крісів машинових:Ваш шлях — без повороту, — то отчизни слово.