Вірш
Жінка

Жінка

Юрій Липа

Так, знаю я тебе, як ти себе не знаєш,Так, брала я тебе на руки ще малого,Дивилася на те́бе, як ти ріс і бавивсь,Як став мужчиною, став коло мене поруч.Не гнівайся ж на мене, — я з тобою за́вжди,Я — так, як вітер свіжий, що довкола тебе,Як та земля, що ходиш, і вода, що п'єш,Як зорі, що, ти віриш тайно, є незрушні…

…І я була б слабіша, коли б ти не вірив.

Видання 1938 року (передрук 1967)

Текст за виданням: Вірую, Львів: Дзвони, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана (Юрій Липа. Поезія. Торонто, 1967).

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає