Вірш
Лист Елісси

Лист Елісси

Юрій Липа

Як я люблю людей…А що в них найлюбіше?Вітання усміхом людини до людини.А з усміху любов зростає ча́сом, правда?

З любови ж дуже рідко найчистіша Пристрасть,Та — що найглибша. Та — безсмертна, безконечна,Що поза нею все маліє, що є Верх.

О, друже мій, повірте, — все, що є на світі,Найбільш тривале і велике, все створилиМужчина й жінка тільки в пристрасті найвищій.

Все збудували тільки Двоє. То є знак,Що один о́дного доповнюють взаємно,Мов Промінь творять з Блиску і Тепла,Один лиш Промінь радісного Сонця.

Видання 1938 року (передрук 1967)

Текст за виданням: Вірую, Львів: Дзвони, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана (Юрій Липа. Поезія. Торонто, 1967).

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає