Любов то завжди є нещастя. То — мала річ…

Любов то завжди є нещастя. То — мала річ.Як блиск оголення, як пісенька в забаві,Як лінія двох тіл, що в'януть і брунькують,Як крики похотей, пере́купок на ринку,Що простягають м'яса м'які і криваві.

Любов то завжди є нещастя. Ось коханецьБез слави й без відваги, в пла́чу й викривля́ннюІ день, і ніч біжить від псів оскаженілих,І день, і ніч в утечі. А ті пси — то з нього.

Любов — нещастя завжди. Ось дівоча мрія,Дівоча віра в рід свій і у вищість світлаЗадушена нежданно, як княжна — посте́ллю,Зніве́чена навік жагою, що нужденна.

Любов — нещастя і мала́ річ. Та буває раз,Лиш раз ударить дзвін (мов з-під води ті звуки)І все дрижить тоді в тобі, і все є чисте,І все пливе в тобі, мов дуже тихий гимн.

І бачиш сам себе, як спішно утікаютьМов біси злякані, і похоті, і стра́хи.А потім — як огонь. З огню ж пливе земляНано́во створена, а в ній лиш — Вічна Пристрасть.