Жаба й Віл

Раз Жаба вилізла на берег подивитьсяТа й трошечки на сонечку погріться. Побачила ВолаТа й каже подрузі тихенько (Вигадлива була!):„Який здоровий, моя ненько!Ну що́, сестрице, як надмусь, То й я така зроблюсь?От будуть жаби дивуваться!“

— „І, де вже, сестро, нам рівняться!"…Казать їй друга почала.А та не слуха… дметься… дметься…„Що́, сестро, як тобі здається,Побільшала хоч трохи я?“— „Та ні, голубонько моя!“— „Ну, а теперечки? дивися!“— „Та годі, сестро, схаменися! “

Не слуха Жаба, дметься гірш, —Все думає, що стане більш.Та й що́, дурна, собі зробила?З натуги луснула — та й одубіла.

Такі і в світі жаби є,Прощайте, ніде правди діти;А по мені — найлучче жити,Як милосердний Бог дає.