Чиж та Голуб
Леонід Глібов Весною чижик молоденький.Такий співучий, проворненький,В садочку все собі скакав,Та якось у сільце й попав;Сердега в клітці рветься, бється…А Голуб бачить та й сміється:„А що́? попавсь? — от тобі й на!Вже певно голова дурна…Не бійсь, мене-б не піддурили,Хоч як-би не хитрили,Бо я не Чижик! ні… отсе!“Аж гульк — і сам піймавсь в сільце. —
Ото на себе не надійся,Чужому лихові не смійся!
Видання 1918 року
Текст за виданням: Байки, Ляйпціґ: Українська накладня, 1918. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.