Миша й Пацюк

— „Добри́-вечір, сусіде мій!Чи всі ви жи́ві та здорові?“…Гукнула Ми́ша Пацюкові.— „Та ще!“ Пацюк мовляє їй.— „А я се — каже — прилинула,Щоб росказать тобі, що́ чула,Щоб ти радів, як я, та знав:Лев, кажуть би, кота піймав“… — „Якого?“— „Катюгу нашого рудого,Що́ нам просвітку не давав“…— „Гай-гай! — Пацюк мовля — раденька,Як кажуть, що дурненька!Що́ з того, що піймав?…Як дійдеться у них до чого —Не бачить Лева нам живого!Бо знаєш, що́ за звір той кіт!“

Оттак, як хто кого боїться,То й думає, що на того ввесь світТак буде, як і він, дивиться.