З передсвіта до вечора…
Тарас Шевченко · 1860 З-перед-світа до вечора,А з вечора до досвітаЛетить стріла каленая,Брязчить шабля о шеломи,Трощить списи гартованіВ степу, в незнаємому полі,Середи землі половецької.
Земля чорна копитамиПоорана, поритая;Кістьми земля засіяна,А кровію политая.І журба-ту́га на тім поліЗійшла для руської землі.
Що гомонить оттам, зичитьУ-досвіта? То повертаєТой Ігорь військо на пригодуТому буй-туру Всеволоду.
І бились день,І другий билися,Та коло полудня на третійПоникли Ігореви стязі.
Оттак на березі КаялиБрати різнились, бо не сталоКрови-вина! ДопирувалиХоробрі Русичі той пирСватів упоїли,Й самі простяглисяЗа землю руськую. ХилиласьІ слалась плачучи́ трава,Високі гну́лись дерева́,До-долу гнулися, журились...
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.