N. N.
Тарас Шевченко · 1859 Така, як ти, колись лілеяНа Іорда́ні процвіла́,І воплотила, пронесла́Святеє слово над землею.Як-би то й ти, Дністро́вий цвіте...Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть,В Сібір в кайданах поведуть,І ти, мій цвіте неукритий —Не вимовлю... Веселий райПошли їй, Господи, подай!Подай їй долю на сім світі,І більш нічого не давай!Та не бери її весноюВ свій рай небесний, не бери,А дай Твоєю красотоюНадивуватись на земли!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.