Чи не покинуть нам, небого…

Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші́ нікчемні віршувать,Та заходиться рештуватьВози в далекую дорогу?На той світ, друже мій, до БогаПочимчикуєм спочивать...Втомилися і підтоптались,І розуму таки набрались,То й буде з нас! Ходімо спать,Ходімо в хату спочивать...Весела хата, щоб ти знала!

Ой не йдімо, не ходімо, —Рано, друже, рано!Похо́димо, поси́димо,На сей світ поглянем.Поглянемо, моя доле!Бач, який широкий,І широкий та веселий,Ясний та глибокий!Походимо-ж, моя зоре!Зійдемо на го́ру,Спочинемо... А тим часомТвої сестри-зоріБезвічнії, по-під небомПопливуть, засяють...Підождімо-ж, моя се́стро,Дружино святая,Та нескверними устамиПомолимось Богу,Та й рушимо тихе́сенькоВ далеку дорогу.Над Летою бездонноюТа каламутно́юБлагослови мене, друже,Славою святою!

А поки те, да се, да оне,Ходімо просто — навпростецьДо Ескулапа на ралець,Чи не одурить він ХаронаІ Парку-прялку?... І тоді,Поки-б химе́рив мудрий дід,Творили-б, лежа, епопею —Парили-б скрізь по-над землею,Та все б гекса́метри плели́,Та на гори́ще-б однесли́Миша́м на сні́дання... А потімСпівали-б прозу — та по нотам,А не як-не́будь... Друже мій!О, мій сопутниче святий!Поки́ огонь не захоло́нув,Ходімо лучше до Харона!

Через Лету бездоннуюТа каламутну́юПерепливем, перенесе́мІ славу святую,Безвічнюю, молоду́ю...Або — цур їй, друже!І без неї обійду́ся,Та як буду зду́жать,То над са́мим Флеґетоном,Або́ над Сти́ксом у раю́,Неначе над Дніпром широким,В ґаю, предвічньому гаю́,Поставлю хаточку, садочокКругом хатини насажу́,Прилинеш ти у холодочок,Тебе, мов кралю, посажу;Дніпро, Україну згадаєм.Веселі се́лища в гая́х,Могили-гори на степа́хІ веселе́нько заспіваєм...