N. N.

О, думи мо́ї! О, славо злая!За тебе марно я в чужому краюКараюсь, мучуся... але не каюсь!Люблю́, як щиру, вірную дружину,Як безталанную свою Вкраїну!Роби, що хочеш, з темним зо мною,Тілько не кидай... В пекло з тобоюПошкандибаю . . . . . . Ти привіталаНерона лютого, Сарданапа́ла,Ірода, Каїна, Христа, Сократа.О непотребная! Кесаря — катаІ грека доброго ти полюбилаОднаковісінько, — бо заплатили.А я убогий, що принесу́ я?За що сіро́му ти поцілуєш?За пісню — думу: »Ой, гаю мій, гаю?«І не такі, як я, дармо співають!І чудно, і нудно, як поміркую,Що часто котяться голови бу́їЗа теє диво... Мов пси, гризутьсяБрати́ з братами, й не схаменуться...А теє диво, всіми кохане:В шинку покритка, а люди — пяні!...