Як би оті проміння золоті…

Як би оті проміння золотіу струни чарами якими обернути,я б з них зробила золотую арфу, —в нїй все було-б ясне, і струни й гуки,і кожна пісня, що на иньших струнахбренить, мов голос вітряної ночі,бренїла-б на моїй злотистій арфітим сьпівом, що лунає тілько в снахдїтей щасливих. Туга-б відкотиласьвід гуків тих геть-геть у далину,мов білі тумани, пройняті сонцем,що здалека лелїють, наче злото,не хмарою, а мрією здають ся.І жалї всї, в гармонїю з'єднавшись,озвались би, мов хори в емпіреях…