Вовк і Кундель

Бурмило Кундель вирвався на луг —На волі трохи погуляти,Бо остогид йому ланцюг,Обридло в курені лежати.Піткнувсь у чагарник… Коли глядить —Назустріч Вовк біжить.Бурмило витріщивсь і став брехати— Стій!— крикнув Вовк.— Чого свариться нам!Ось не дурій, дай покій ти зубам!Я хочу щось тобі сказати.-Замовк Бурмило, бо злякавсь,А той до нього знов озвавсь:— Чим винен Вовк, що сіна не вживає,Трави не їсть, м’ясця бажає?А де ж того м’ясця узять?Не довелось Вовкам хазяйнувать,Так поневолі треба красти,Щоб не пропасти;Буває — ніч і дві і там, і там нюхнем,-І вернемось, як кажуть, порожнем.Погане, я чував, життя собаче,Недобре ж і Вовкам…Ти знаєш, що надумав я, земляче?Побратаймось, на заздрість ворогам!Не хочу знаться з вовчою бідою,Піду і я з тобою,І будем жити миБратами між людьми.— А що ж,— на се сказав Бурмило,-Хоч і диковина, а добре діло;Ми будем жити в курені;Спокійно і тобі, і веселіш мені;Тебе там будуть годувати,Бо знатимуть, що Вовк не хижий, свій…Ходім мерщій,Щоб часу не теряти.-Побачив Вовк на шиї ретязок,— Се що, пита,— у тебе за значок? —Бурмило став хвостом виляти.— Се,— каже,— щоб… ланцюг чіпляти…— Ланцюг?! — Вовк здивувавсь.— На прив’язіживеш,Туди й мене упхнеш!Се, братику, погане діло;Ще не було Вовків дурних! —Похнюпився Бурмило,Стоїть ні в сих ні в тих;— Така вже,— каже,— доля наша!Аби, мовляли, борщ та каша —ПоївІ гавкай на Вовків.-Вовк на Бурмила подививсяІ мовив: — Бодай би не діждатьТим ланцюгом бряжчать!.Прощай! — І в чагарник поплівся.Дарма що Вовк, а добре розсудив,Неначе хто навчив,Що іноді з’їси і не доволі,Зате живеш на волі.