Вівчар

Був на селі Вівчар Тарас;Він панових овечок пас.Став мій Тарас чогось журитись:Сидить, голівоньку схилив,А панові боїться похвалитись,Щоб пан не бив.— Чого ти, брате, світом нудиш? —Питаються його.— Ох, братці! Лишенька могоАбияк не відбудеш…-От став хвалитись він, що є в болоті ВовкІ, на лихо йому, хапає овечок…— Що ж, брате, будемо робити,-Ще й не таке нам діє Вовк!.А пан за віщо буде бити?.-Гуртом вони до пана всі пішли,Усе по правді розказали.Звелів їм пан, щоб Вовка стереглиІ, коли можна, щоб піймали.Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,А Вовка щось нема й не чуть…Чого ж се так, що у Тараса часомБуває добрий борщ із м’ясомТа з начинкою пиріжки?Дурні дядьки!Ні один з вас не розчовпає!Який там в біса звір!На Вовка тільки поговір,А овечок Тарас хапає!.