Вередлива дівчина

Була собі Галя,Дівчинонька-краля,І багата, і вродлива,Тільки дуже вередлива,-Усякому зась.Вона теє зналаІ скрізь щебетала,Як та пташка на просторі:"На те,— каже,— щука в морі,Щоб трусивсь карась".Багатая доля,Веселая воля,Одна стежечку топтала,Друга тирлич розсипала,Куди вона йшла."Труси мене, хлопче,Козаче-молодче,Щоб намистечко бряжчало!" —Так їй щастячко співало,Як була мала.Не все ж дівувати,-Сватів стали слати;Чорнобривка гордувала,Гарбузами наділяла,Соромила всіх:Той не до любові,Не так вуси, брови,Той носатий, той кирпатий.Той невдатний, небагатий.-Не треба таких!Весна за весноюЛетіли стрілою,Дівчинонька ряст топтала,Загулялась, не вгадала,Як стала марніть.Гульня відцуралась,З журбою спізналась,І частенько серед ночіСтали плакать карі очіІ серденько нить.Чи куди б летіла,Чи кого б просила,Що почати, що робити,Як самотній в світі жити,Не знала сама.У віконце гляне,За ворітьми стане,Щоб розважить свою тугу,Чи не йтиме козак з лугу —Нема та й нема.Колись був слідочок —Засипав пісочок,Була стежечка горою,Та глухою лободоюВона заросла.Сиділа, сиділаТа й наворожила —І якраз після МихайлаЗа якогось шкандибайлаНасилу пішла.Дівчатоньки-діти,Рожевії квіти!Я вигадав вам брехеньку,Щоб головку молоденькуЗвеселить на час;А ви собі смійтесь,За вітром не війтесь,Щиро правдоньку шануйтеІ не дуже вередуйте,-Будуть люди з вас.