Ведмедик

На муріжку, серед двора,Гуляла дітвора;Гостинчики переглядала,Що матінка понадавала.— Нум у ведмедика гулять! —Сусідній Хлопчик став казать.— Нум, нум! — всі почали кричати.— Ведмедиком лежати буду я,-Вигадує Хлоп’я,-Гарчатиму на вас, мов хочу похапати,А ви кажіть мені: "Ведмедику, цить, цить!"У рот гостинчики потрошечку кладіть.-Послухали, усі докупи збилисьІ у ведмедика гуляти заходились.Лежить Ведмедик і гуде,А дітвора у рот йому кладеПотрошку та по половинці,Пооддавали всі гостинці.— Тепер ви кидайтесь Ведмедика побить,-Навчає Хлопчик,— віточки беріть! —І діти віточки побрали,Ведмедика ганяти стали.Ведмедик хитрий скік та скік,Туди-сюди і, сміючись, утік.Ведмедика нема, гостинчики пропали,І діти матері жаліться стали:— Ведмедик, мамо, обдурив,Гостинчики поїв…-А в оченятах слізочки блищали…— А нащо ж ви йому давали? —Сказала мати їм,-Так вам і слід, дурним:Ото з дурлигою не знайтесьІ у ведмедика не грайтесь!Так іноді і ми, як дітвора,Дурієм, ніде правди діти:Ведмедикам надаємо добра,А самі плачемо, як діти.