Вірш
Василиск

Василиск

Юрій Липа

"Василиск подібний до крилатого дракона, одним своїм поглядом убиває їдовитих плазунів. Він має на голові діядему, і світить білим світлом, як розгнівається". З середньовічних бестіяріїв.

Собі за знак я вибрав василиска:Над стягами — його жорстокий зів,І, сповнений отрутою князів,Горить мій василиск у пітьмі бойовиска.

Невільничая гадь, що — завжди, скрізь і близькоБіжить од царськости його, що гнівУбрав у силу дивную огнівІ ударяє їх безжалісно і різко.

Я взяв собі за знак — немилосердя,Що надо мною — втіленим драконом;Його брилянтове, сліпучее осердяДарує зло палахкотливим сконом.На свисти, на виття, на полохливі крокиУ світлі білому цвіте мій гордий спокій.

Видання 1931 року

Текст за виданням: Суворість, Прага, 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає