Парада вночі

Баляда

Воїни генерала грають у карти,Воїни не сплять, цідячи вино;Терпкі жорстокі їхні вояцькі жарти, —Воїни не сплять, цідячи вино.

Пан генерал скаче вночі по рівнині,Першу зустрів маркирантку Любов:в її подолі — хміль, її ніжки — звинні.

Генерал.

Добривечір, маркитанко Любов!Де мій полк? я їду на параду.Що з ним є, панно вірна і щира?

Маркитанка.

Що за зустріч! я так люблю владу.Пане генерале, — буду щира:

Пане генерале, твій полк, коло річки,Жовніри не сплять, — чистять рушниці,Обшивають золотом мундури й лички,Вони не сплять — ладують рушниці.

Пан генерал прибув і сурми загралиІ всі ватри запалахкотіли,Воїни покинули забави і встали,І всі ватри запалахкотіли.

Воїни.

— Дивно! на цю постать закриту зирнувши,Ми вчули владу несамовиту;Очі нам посліпли, поглухли уші,Бо вчули владу несамовиту!

Стихли фанфари, впав голос генералаНа бійців у блискучих лавах.

Генерал.

Я прийшов до Вас, як несмертельна слава,Ви, що стали в блискучих лавах!

Воїни.

— Пане генерале, як нам здобувати,Ми — в лахміттях, ми — майже без зброї?Здобувати — не пити і грати в карти:Ми — в лахміттях, ми — майже без зброї?

Генерал.

— Поведу Вас у найбагатші країниНа підбій лютий, скарб у ґраніті!Гляньте на мої лиця ви, змінні, —То є сам наказ!І відкрив свої лиця закриті.І задрижали воїни жорстокі і п'яні, —То була сама смерть!…І вирушили невблаганні.

Воїни.

— Хай живе генерал Смерть!Вперед, вперед несповненні бажання!За нами, — маркитанко Любов!…