Троєженець

За тридев’ять земель, у тридесятім царствіТа в іншім государстві,Якийсь-то хвабрий молодець(Чи дворянин він, чи купець —Про те вже не скажу вам, братця,Щоб іноді не пробрехаться…) —Та що утяв!.Послухайте! УзявПокинув жінку та й поплівся,Хто його зна — куди й чого…От потім чують про його,Що десь він аж на двох жінках ще оженився,-Такий пройдисвіт був.От якось цар про се почувТа зараз же бомагу й посилає,Щоб беззаконника такого-то схопить,Приставити у суд — і там його судить;А всім судейським натякає,Що ділом не вертіть(Видно, цей гріх у них буває!),А так йому, поганцю, присудить,Щоб більше вже ніхто не мусив так робити,Коли на світі хоче жити;"А якщо зробите не так,-Повішаю усіх, неначе тих собак".Не знає бідний суд, де діться,Усіх циганський піт пройма,А ділові ладу нема:Як не присудять — не годиться;Бо вже доводилось судить —Так капосний народ не дуже щось боїться…Ну що його робить?.Возилися, возилисяТа якось і вмудрилисяПрояву осудить.Зібралися пани, поприбігали людеДивитися — що буде,А суд гуртом рішив:"Щоб беззаконника провчити,-Опреділити,Щоб він з трьома жінками жив".Дивується народ та й дума: "От удрали!Теперечки ж усі пропали:Повішають дурних!"Аж ні! Поперед всіхПовісився пройдисвіт на осиці(Видно, жінки були завзяті птиці!).Та й що ж ви думаєте? Казус сейТак налякав усіх людей,Що більше вже ніхто із глузду не скрутився;І досі не чутно, щоб хто на трьох жінкахВ тім царстві оженився.