Троянда

Цвіла Троянда у садочку,А недалечко, у куточку,Між бур’яном бринів Будяк.І каже він Троянді так:— Нащо се ти колючок начіпляла?— А ти нащо? — вона його спитала.— Я? — обізвавсь Будяк,-Я, серденько, не проста штука,Я — степовий козак!Мені колючка, як шаблюка,Щоб ворогів страшить,Щоб всім було спокійно жить.Вам більш нема ніякої роботи —Цвісти, пахтіть, а не колоти.— Не все ж колоть і Будякам,-Троянда каже,— треба й нам,Щоб Крученії Паничі боялисьІ до Троянди не чіплялись.Сунеться який біс —Йому колючка в ніс,Щоб не забувся,Як слід Троянду шанувать,А не знічев’я обвивать.— Хіба! — сказав Будяк і усміхнувся.

Скомпонував я сей примірДля наших любих дочок;Нехай вони його змотають у клубочок,Як кажуть панночки, на сувенір.