Торбина

У темному кутку, де рогачі стояли,Де віник ставили та трісочки складали,Лежать Торбині довелось.

Давно її покинув хтось…Лежить порожняя Торбина,Неначе драная ряднина;Її і в руки не беруть,А іноді і сміттям приметуть.Долежалась-таки Торбина —Настала й їй щасливая година:Хазяїн взявПовнісіньку червінцями й напхав.Неначе пані на перині,Лежить Торбина в гарній скрині!І по селу, й по хуторах,І по купцях, і по панах,-Пішла про неї слава всюди:Її шанують хитрі люди;На неї дивиться усякТак весело та ласо так,Як циганча на добре сало.Та й що ж? Сього Торбині мало:Розчванилась вона,Глузує над людьми, базіка,Вибріхує таке, що на,Неначе пані превелика!А люди слухають, мовчать,Бо хороше червінчики бряжчать.А як Торбинка спорожнилась,-Де в біса й слава тая ділась:Без грошей Торба — чортзна-що!Велике діло, братця, гроші!З грошима й дурні прехороші!Є в дурня гроші — він і пан;Є в його дорогий жупан —І розум є; всі поважають,На покуті його саджають;Той йому сват,Той йому брат;Його в бояри, в куми просятьІ першу чарочку підносять…Сказать би дурням тим,Що як капшук у них прорветьсяРозійдеться їх слава, як той дим,І панство пишнеє минеться!