Танці

За тридев’ять земель… забув, признаться, де…Був собі Лев — король силенний,Такого не було ніде —Страшенний, здоровенний;Якби наткнувсь хто невзначай,То, певно, вмер би з переляку;Одним він махом, під случай,Бувало, вб’є скотину всяку.Багатий дуже був той край,Де він королював; чого не забажай,Всього було доволі:Вовків в лісах, зайців у поліІ птиці повно у гаяхТакої і такої,І риби всякої, великої й малої,В озерах і ставках.Хороший, тихий край; усі розкошувалиІ добре крали.У короля служив і Лис;Він над озерами був старшиною,Щоб не орудовав ніякий бісНад королівською водою.Лукавий Лис — усюди Лис;Не раз про його, може, чули,-Дотепний, мудрий, як той біс,Куди б його не повернули.З одним рибалкою він дуже подружив,Хоч перед другими пиндючився спесиво,Рибалка рибку дбав і у мішках носив,А старшина товстів і багатів на диво…Раз ласуни, як водиться у них,Поснідать добре захотіли;На сковороду положилиДесятків два карасиків живих;Сметанкою як слід пообливалиІ на жарку їх шкварить прийнялись;Вони і в голову собі не покладали,До чого дожились.Якраз в той час король там опинився.— А що,— питає він,— тут діється у вас? —І на рибалку страшно подивився…-Се хто такий? Чого прибув до нас?— Се,— каже Лис,— се мій… письмоводитель…— На біса! — Лев ричить.— Де взявся, відкіля?— Сусіднього села покорний житель,Не бачив зроду короля,-Промовив Лис і зирк на таганочок,А там карасики шкварчать,Справляють бідненькі таночок,Аж хвостиками ляпотять.— Що ж то таке? — про рибу Лев питає.Лукавий Лис поважно докладає:— Великий господар!Се безголоса тварПред королем своїм ликує,Радіє і танцює…— Чого ж се на сковороді,--Допитується Лев,— а не в воді? —Лис засмутивсь і ледве дише…— Дозволив я, щоб їм було виднішеПобачить відсіляЯсновельможнішого короля!— Нащо ж вогнем печеш?. Брехнею припахає! —Лис тільки хвостиком виляє…Лев витріщивсь на старшинуІ заричав ще дужче: — Ну?! —А той круть-верть, неначе у капкані:Мовчить, язик прилип к гортані;Рибалка труситься, стоїть як пень,Не розшолопає — чи ніч, чи день…— Так от як ви! Мошенники! Поганці! —Лютує Лев.— Видумуєте танці?Так я ж вас проучу, коли ніхто не вчив! —І він обох на землю повалив…Чи так-то воно ждалось,А он як склалось!Карасикам сердешним довелосьНа сковородці танцювати,Зате ж і сим тепер прийшлосьУ короля під лапами співати.

Так їм і треба, бісовим синам!Не все ж терпіть і карасям.Щоб, розбалакавшись, не влізти "в проволочку",Я швидше ставлю точку.