Сила

Щоб хуторну хандру прогнати,Один вигадливий ПанокЗадумав до себе розумних наскликатиІ світом мудрості розбуркать свій куток.На раду він покликав Кума,Бо між розумними то був найкращий цвіт:Він і мовчить розумно, і розумно дума,Бо знав людей і бачив світ.Приїхав Кум — і почали судити:— Отак і так,— Пан каже,— хочу я;Чи буде бобу решето, скажи ти?Чи гарна вигадка моя?— Цікаве діло! Що й казати! —Промовив Кум.— Гаразд придумав ти;Хоч не багатечко, а можна назбирати,Бо дурнями, мовляв, хоч греблю нагати…Ось нум лічить, чи прийдеться до діла?Панько Небреха — перша голова,Вовчок та Мирний — се ще два;Нечуй та Свистуненко Сила…— Тю-тю на тебе! — крикнув Пан.-На біса ти до гурту пхаєш Силу?Хіба за те, що дорогий жупан?.А от і проминув ти Сліпченка Данилу!— Цить,— каже Кум,— я не збрешу;Не торохти, сховай слова завзяті,Скажу я нищечком, бо піч у хаті…-Той ухо прихилив, а Кум шу-шу, шу-шу…— Хіба! — промовив Пан і засміявся.-Покличемо і Силу, коли так…Розумний, Куме, ти удався!Куди не поверни — мастак.-Як радилися, так і сталось;Як квіточка, надія розцвіла;Хоч небагатечко гостей зібралось,А все ж бесіда гарная була.Як тихая вода, лились розумні речіІ вимовлялось те, чого ніхто не чув;І Сила там між ними був —Скакав, як дурень з печі…— От тобі й на! — хто-небудь пристидить.-Розумних кликали і дурня приліпили,Правенько почали та й покривили…-Та годі вам, мовчіть!

Тут сила не в тому, що дурень Сила,А в тім, що гроші — сила.