Старець

Ішов Старець по долиніЗ ламанцями у торбині;Кругом поле зеленіло,Хлібороба веселило,— А у тебе, Старче сивий,Нема поля, нема ниви,-Вітер тихо промовляє,Жалю серцю добавляє.Скрізь безлюдно по дорозі;Шумлять верби по облозі,Вітер віє-виграває,Старець слізоньки ковтає.Аж назустріч із-за житаВийшла Доля грошовита,Любо-мило засміяласьІ до його обізвалась:— Не плач, Старче, не журися,Глянь на мене, звеселися;Буде поле, буде хата,Будуть коники-орлята,І усякая худоба,І розкоші, і шаноба.Золотії бачиш гроші?Із старого міхоношіВони зроблять пана, дуку,Проженуть від тебе муку,Тобі добре в світі буде,Біля тебе будуть людеНа кишеню поглядати,Медом речі поливати;Пережив лиху годину —Наставляй мерщій торбину.-Кинувсь він… одна хвилина —Настобурчилась торбина;Гроші сиплються, аж сяють,Старцю серце звеселяють.— Буде,— Доля обізвалась,-Щоб торбина не прорвалась,Бо тоді вже, як прорветься,Все пропало, все минеться.— Ні, не бійся, Доле мила,-Каже Старець.— Торба ціла;Помаленьку, потихенькуЩе, голубонько, хоч жменьку…-Доля тихо засміялась…Торба трісь — і розірвалась…Старець з ляку торбу в полу,Потім кинувся додолу,Лап та лап — скрізь моріжочок,А хоч би тобі шажочок…— Доле ж моя, нене Доле! —Він голосить на все поле,-Гроші мої, грошенята,Де ви ділись, лебедята?Ой головка моя бідна,І голодна, і безрідна,Тепер ляже в домовинуНа порожнюю торбину!.-І поплівсь він по дорозі…Шумлять верби на облозі,Вітер віє-виграває,Старець слізоньки ковтає.

Моя байка, добрі люде,У пригоді, може, буде;Я додам вам раду щиру:І при щасті знайте міру.