Скоробагатько

Десь на шляху, біля діброви,У хаті чепурній шинкарочка жила;Про біле личко, чорні бровиДалеко чутка йшла.Один купець — забув, як звати,-Із ярмарку багато грошей візІ до шинкарчиної хатиВін привернув і з воза зліз.Вишнівочка-первак, хазяйка чорноброва,Та ще к тому веселая розмоваЗабавили його,І він забув погонича свого.Шинкарка язиком, як на цимбалах, грає,Купець, прицмокуючи, п’є,Погонич все на клунок поглядає,Бо догадавсь, яке добро там є.У хаті жарти, сміх; погонич пильно слухаТа й думає: "Багатим всюди рай".А біс йому в обидва вухаВсе шепче: "Утікай!Багатирем ти станеш, будеш паном,Розкошуватимеш весь вік…"І розум в голові покривсь чудним туманом…Погнав він коненят і десь у полі зник.Одумався гуляка, вийшов з хати,Туди-сюди — було та загуло…Купець заметушивсь…"Рятуйте!" — став кричати,А рятувать і нікому було.Побіг він, плачучи, шукати вітра в полі;Нема ні чутки, ні сліда.Не сподівався він такої злої долі,Не снилася йому така біда.Літали в полі скрізь і вітра не піймали…Рибалки шапочку край берега найшли,І хвилі їм нічого не сказали,До моря горе понесли.За днями дні летіли і минали;Пристарілось і те, що змолоду цвіло;Багато деяких пісень переспівали;Постало те, чого і не було.Скоробагатько по горі скотився,У городі на ноги став,-На пустирі будинок уродивсяІ всіх причарував.Меди і вина щастя розливало,Скоробагатько панував,Усе йому кувало і плескало,І чорт дітей, як кажуть, колихав.Як бджоли на той мед, злітались городяне,І ласо їли всі, і солодко пили,Розумником його зробили громадяне,Хоч казочку про шапочку й плели…Що язики! Не вимовчать ніколи,А добрі пирогиНе вороги;Не слід цураться хліба й солі.Хотів сказать ще більше я,Та перебила доленька моя:"Даремна,— каже,— річ, і рот тобі замажуть,Сиди собі, не лізь,Бо золотий обушок, люди кажуть,Відчинить двері скрізь".