Вірш
Співаки

Співаки

Леонід Глібов · 1853

Сусід до себе кликав кума:— Приходь лиш, брате, на часок:По чарці вип’ємо, сальця з’їмо шматок…-А справді — так не те він дума;То кумові сказав він тільки так!Хотілося ж, щоб похвалиться —Яких він назбирав Співак.От кум прийшов; посіли як годиться;По одній випили, по другій налили…Тут парубки як утяли!Роззявили роти — гукають…Хто вгору дме, а хто пищить…Аж головою кум вертить:— Чорт батька знає як співають! —Став він хазяїну казать,-Аж вуха далебі болять! —— Та, може, й так…— хазяїн став мовляти,-Є трохи хвалшу, що й казати…

Так он що — все народ такий,Як кажуть, золотий!То сількісь, що не так співають,Зате горілки не вживають!А по мені — вже лучче пий,Та діло розумій.

Сучасний правопис

Твір у суспільному надбанні. Джерело — osvita.ua; звірено з «Творами Леоніда Глібова» (Львів, 1911, archive.org).

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає