Сон

(М. А. Марковичці.)

На панщині пшеницю жала;Втомилася, не спочиватьПішла в снопи, пошкандибалаІвана сина годувать.Воно сповитеє кричалоУ холодочку за снопом.Розповила́, нагодувала,Попе́стила, і ніби сном,Над сином си́дя, задрімала.І сниться їй: той син ІванІ уродливий, і багатий,Уже засватаний, жонатий,На вольній, бачиться, — бо й самУже не панський, а на волі;І на своїм веселім поліУ-двох собі пшеницю жнуть,А діточки обід несуть...І усміхнулася, небога.Прокинулась — нема нічого!..На Йвася глянула, взяла́Його, гарненько сповила́,І копу дожинать пішла,Поки́ не чути ланового.