Слава
Тарас Шевченко · 1858 А ти, задріпанко, шинкарко,Перекупко пяна,Де ти в ката забари́ласьЗ своїми лучами?У Версалі над злодіємНабор розпустила?Чи з ким иншим мізкаєшсяЗ нудьги та з похмілля?Горнись лишень ти до мене,Та витнемо з лиха,Гарнесенько обіймемось,Та любо, та тихоПожартуєм, чмокнемося,Та й поберемо́ся,Моя крале мальована,Бо я таки й досіЗа тобою чимчикую.Ти хоча й пишаласьІ з пяними кесарямиПо шинках хилялась,А надто з тим МиколоюУ Севастополі,Та мені про те байдуже...Мені, моя доле,Дай на себе подивитись,Дай і пригорнутись,Під крилом твоїм любенькоВ холодку заснути!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.