Муза

А ти, пречистая, святая,Ти сестро Феба молодая,Мене ти в пелену взяла́І геть у поле однесла́;І на могилі серед поля,Як тую волю на роздо́ллі,Тума́ном сивим сповила́;І колихала, і співала,І чари діяла... І я...О, чарівниченько моя!Мені ти всюди помагала,Мене ти всюди доглядалаІ всюди, зоренько моя,Ти непорочною сіяла.В степу, безлюдному степу,В далекій неволі,Ти сіяла, пишалася,Як квіточка в полі.Із казарми нечистоїЧистою, святоюПташечкою вилетілаІ по-надо мноюПолинула, заспівалаТи, золотокрила,Мов живущою водоюДушу окропила!І я живу, і надо мноюЗ своєю божою красоюГориш ти, зоренько моя́.Вітаєш ти, мій херувим,Золотокрилий серафим,Моя порадонько святая,Моя ти доле молодая,Не покидай мене! В-ночиІ в день, і в вечері, і раноВітай зо мною, і учи,Учи неложними устамиСказати правду! ПоможиМолитву діяти до краю;А як умру, моя святая,Моя ти мамо, положиСвого́ ти сина в домовину,І хоч єдиную сльозинуВ очах безсмертних покажи!