Прохожі та Собаки

Через левади та городиДва кума йшло з весілля до господи.Бредуть, балакають про щось…Аж осьДе не взялась Собака в біса —Чи з-під воріт, чи із-за ліси,-Присікалася, аж вищить…Коли поглянуть — ще біжить,Мабуть, з десяток чи й не більше…Та як напали — батю мій!Одна гаразд, друга ще гірше.Кіндрат маха ціпком мерщій.— Ось не займай лишень, Кіндрате,-Тут обізвавсь до його Клим,-Я їх натуру знаю, брате;Відчепляться… ось ну, ходім!Та не махай і не дивися…-От вони йдуть собі та йдуть.Собаки й справді унялися,А далі стало вже й не чуть.

Отак зависливії люди(Вони є всюди!):Якщо завидно їм — куди!Брехати, мов собаки, стануть…А ти собі іди та йди:Набрешуться та й перестануть.