Мужик та Лисиця

Колись-то Мужика Лисиця попитала:— Скажи, будь ласкав, куме мій,За що се честь така ось шкапі сій?Про се вже я давно спитать тебе бажала;Коли не подивись —Вона з тобою скрізь:Чи у дорозі, чи на полі;І їсти й пити їй доволі…А як признаться, то вонаСкотина предурна!— Але! — їй каже кум,— не в розумі тут сила!То все бридня… Тут думка не така:Нам треба тільки, щоб возилаТа слухалася батіжка.