Півень і Перлинка

Під тином Півень, біля хати, Знічевя смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював, —Наїдку не було, а так — аби клювати. У сміттячку углядів якось він Блескучу, кругленьку Перлинку, І дорогу таку новинку Узяв та й викинув під тин. „Не хочу я таких дурних новинок“, Промовив він: „на-що́ здалась вона? За жменю цих цяцькованих Перлинок Не дав-би я і зернятка пшона, — Нехай дурний індик ковтає“.

 Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знає, І думає, що добре так.