Перші осадчі

…„Україно, рівнино жорстокого бою і слави,

Мов надхненне знаме́но, сколихнене в сонце, угору,

Краю зна́ків зловісних і віщих, таємних і дивних,

О, прокляттям моє богорівне, прокляття просто́ру!

Ти у душах сумирних, як дим, як пожар, як нещастя,

Як залізнеє поле, кривавим засіяне цвітом,

Ти дзвениш і даруєш привітом нас дужих і сильних,

Ти печаллю безвластя так будиш, і рвеш і бадьориш!

Із глибин давнини, що без меж і без міри донині,

Наче крик соколиний палає нам трепет беззвучний,

Се пороги, се — кручі, се — море кричить наздогінці:

. . . . . .

. . . . . .

. . . . . .