Бог і непримиримість

Ми — нація, сузір'я міліонів,Ми — серце воль, ми — буйна кузня сили,Що розсипає блиски, що як громи-стріли,І думці не догнать тих гро́мів-перегонів, —Ми — Нація, сузір'я міліонів!

Від нас, звиваючись, ростуть залізні руки,Бескиди торсають, глухі лани зорали,І дзвінко б'ють сусід у груди мідні, —Ми — Нація! Злились усі хорали,Ми — Нація! Усі — в один побідний!

— Куди, завзятих лиць полив'янії лави,Куди женетеся під прапорами слави?

Ми — Нація! Ми килими колонійРозкидали йдучи, верховодимі шалом.Глухі в нас — шо́ломи. Мечі нам — як долоні.Бог і Непримиримість! — Ми ж є Божим ва́лом!